З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року мало назву Станиславів (пол. Stanisławów), з 1772 до 1918 року — Станіслав (нім. Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ на честь видатного письменника Івана Франка. Більшість мовознавців і жителів міста відзначає, що нова назва міста була дана радянською окупаційною владою з порушенням правил української мови і за політичними мотивами. Тодішня партійна номенклатура не хотіла, щоб назва міста асоціювалася із іспанським диктатором Франциско Франко, який був ворогом СРСР.


Станом на 1 лютого 2013 р. у м. Івано-Франківську та селах, підпорядкованих міськраді, проживало 243,9 тис. осіб, у тому числі в обласному центрі — 226,1 тис., в сільській місцевості — 17,8 тис. осіб. Кількість жителів з початку року збільшилась на 91 особу. Такі зміни відбулись за рахунок природного приросту на 441 особу, водночас, спостерігалося міграційне скорочення населення на 350 осі


Нацистська окупація

Під час другої світової війни місто три роки (1941–1944) було під нацистською окупацією. 27 липня 1944 року місто було зайняте радянськими військами. У період 1941–1944 у Станіславові загинуло більше 40 тисяч євреїв. За документами Національної державної комісії з розслідувань злодіянь німецько-фашистських окупантів (НДК) загальна кількість загиблих по місту становить 128272 особи, з них 127352 євреїв, хоча вважається, що дані цифри стосуються не тільки міста, а всієї області загалом.[13] Водночас активно у той час боролися із загарбниками підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії.

Другі «совіти»

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.


Міста-побратими

Івано-франківчани, разом з усіма мешканцями Галичини, захоплено сприйняли демократичне перетворення 1990-х років і були їхньою рушійною силою. Національні жовто-блакитні прапори піднялися над містом уже у квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року громадяни масово проголосували за незалежність України